Сидорик Юрій

Сидорик Юрій Романович​
-
психолог, психотерапевт

кандидат психологічних наук, доцент
м. Івано-Франківськ

Попередній запис на консультацію в м.Івано-Франківську за тел.: +38 097 909 66 44


Deutsch
English

НАУКОВО ПІДТВЕРДЖЕНА

ЕФЕКТИВНІСТЬ 

СИСТЕМНОЇ ТА СІМЕЙНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ


Shadish та ін (Shadish et al., 1997) в метааналізі, що охоплює 101 дослідження з сімейної терапії (і 62 – з подружньої терапії), довели ефективність сімейної терапії. Згідно з цими даними, ймовірність покращення після сімейної терапії становить близько 67%. В іншому метааналізі (Markus, Lange amp; Pettigrew, 1990), проведеному практично лише на основі поведінкової сімейної терапії,  вказується показник покращення 76%, який залишився стабільним і в однорічному катамнестичному дослідженні, але все ж помітно знизився через 18 місяців.

У всіх метааналізах сімейна терапія перевершила спонтанну ремісію. Серед розладів, впливати на які намагалися за допомогою сімейної терапії, особливе покращення відзначено при порушеннях поведінки у дітей, сімейних проблемах, нестачі комунікативних навичок і способів вирішення проблем, тривожних розладах і конкретно – фобій, шизофренії і більш широких психічних симптомах. Позитивний ефект сімейної терапії вдалося довести також при розладах спектру аутизму; щоправда, в цьому випадку, як показав аналіз, сімейна терапія не виявилась більш ефективною, ніж індивідуальна. Щодо афективних розладів, то тут стан оціночних досліджень незадовільний (Prince amp; Jacobson, 1995). Не виявлено помітних успіхів або наявні суперечливі результати, наприклад, при лікуванні делінквентності, алкоголізму та залежності від психоактивних речовин (Pinsof amp; Wynne, 1995). У лікуванні шкільних і поведінкових проблем у дітей сімейна терапія, як виявилося, поступається індивідуальним інтервенційним підходам.

Порівняння різних терапевтичних напрямків показало, що досліджень, присвячених поведінково зорієнтованій сімейній терапії, була явна більшість і що цей підхід виявився кращим, ніж гуманістичні, еклектичні і такі, що не класифікуються інтервенції, проте не більш ефективний, ніж системні інтервенції. Психоаналітична і гуманістична сімейна терапія теж виглядає в наявних метааналізах скоріше негативно. Узагальнюючи, можна констатувати, що серед різних підходів найбільш ефективними є поведінкова і системна сімейна терапія (Shadish et al., 1993; Grawe et al., 1994).

Сімейна терапія часто показана при розладах в дитячому і підлітковому віці, при конфліктах поколінь, комунікативних порушеннях в сім'ї або в тих випадках, коли симптоми ідентифікованого клієнта вказують на те, що головним чином сімейні проблеми відповідальні за виникнення і підтримку розладу (Bommert, Henning amp; Walte, 1990).

Метааналізи підтверджують ефективність подружньої терапії (Dunn & Schwebel, 1995; Hahlweg & Markman, 1988; Shadish et al., 1993). Наприклад, за допомогою методу поведінкового обміну, як вказує (Baucom, 1982), пари, які лікувались лише цим методом виявили помітне покращення у порівнянні з контрольними групами.

Загалом, приблизно у 50–60% пар, які проходять подружню терапію (розмах: 39–72%), спостерігається деяке покращення (у порівнянні з 13–30% пар, яким не проводились інтервенції) (Hahlweg & Markman, 1988; Jacobson et al., 1984; Jacobson & Addis, 1993). Якщо вирахувати долю спонтанної ремісії, то чистий показник покращення виходить десь 40%. Як встановили Шадіш та ін. (Shadish et al., 1993), в 41% випадків можна стверджувати про наявність клінічно істотного прокращення внаслідок подружньої терапії. Це означає, що подружня терапія може мати своїм наслідком покращення в половині випадків (Bray & Jouriles, 1995). Слід, однак, врахувати також показники рецидивів – приблизно 30%, і спонтанного погіршення – 4% (Hahlweg & Markman, 1988; Jacobson et al., 1984). Загалом, подружня терапія є прогностично більш сприятливою у більш молодих пар, які є емоційно ближчими, мають більш гнучкі уявлення про ролі і не виявляють надто обтяжливих порушень (Jacobson & Addis, 1993). Оскільки тривалість подружньої терапії відносно коротка – в середньому 10–15 сесій, рентабельність витрат– користі оцінити позитивно (Pinsof & Wynne, 1995). Подружня терапія показана при клінічних розладах, якщо встановлений зв'язок розладом і партнерством і залученням партнера в терапевтичний процес розглядається схвально.

Подружня терапія показана при клінічних розладах, якщо встановлено зв'язок між розладом і стосунками з оточенням і залучення партнера в терапевтичний процес розцінюється як сприятливе. При клінічних синтдромах (напр., афективних розладах) подружня терапія виявилась більш ефективною, ніж індивідуальна психотерапія, лише в тих випадках, коли додатково були наявні подружні проблеми.

(джерело: Фон Шліппе А., Швайцер Й. Системна психотерапія і консультування / Пер. з нім. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2004. – 320 с.)

Поряд із цим, системна психотерапія рекомендована (щонайменше 15 сесій раз на два тижні) клінічними протоколами NICE (Національного інституту здоров'я і якості медичної допомоги Великобританії) для лікування основних психічних розладів при депресивних розладах (див. стор. 25) різної важкості у випадках, якщо депресія не піддається комбінованому лікуванню специфічною психотерапією та медикаментами після 6 сесій, або пацієнт відмовляється від медикаментозного лікування (див. "Синапсис діагностичних критеріїв DSM-5", ст. 60); при розладах поведінки у дітей (див. "Синапсис...", ст. 110).


Системна сімейна психотерапія як метод

Покази до системної психотерапії

Список літератури з системної сімейної психотерапії